Оригінал:
Не введи у спокусу… Провини пробач…
Молитовні слова на вустах розпинаєм.
А самі по життю – то галопом, то вскач.
Час гривастий збиває росу попід нами.
І мчимо навпростець від сердець до сердець,
Десь муруємо щось, десь марнуємо долі.
Яскравішим буває ста ват каганець,
Що спалахує враз мимо нашої волі.
…Не введи у спокусу. В літа не введи
Без розвеснених зим і натхненної музи.
У любові немає гріха – не суди.
Світ без неї – алюром у світі ілюзій.
Не від Бога принади земні і меди,
Та божественний смак у гріха і спокуси.
© Михайло ЖАЙВОРОН. 09.12.2017
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Не вводи же в соблазны…со мною поплачь…
Мы молитвы слова на устах распинаем.
А по жизни несёмся галопом иль вскачь.
Время гривой сбивает росу, что под нами.
Мчимся мы прямиком от сердец до сердец,
Где-то строим…а где-то – впустую вдоль доли.
Может, ярче бывает в сто ватт каганец,
Полыхнув иногда супротив нашей воли.
Не вводи же в соблазн. И в года не вводи
Без весенней зимы и без страсти союза.
А в любви нет греха...Так потом не суди:
Без неё мир – аллюром лишь в свете иллюзий.
Не от Бога те прелести, что впереди…
Но божественен привкус внушённого Музой.
Аватар Автора оригинала