С.Д. присвячую
Розвело життя, роз'єднало,
Долі різні, і різні шляхи.
Щастя з радістю раптом вкрало,
В серце, наче, забило цвяхи.
Ну, то й що, що життя минає,
Та при зустрічі бачу я,-
Що кохання ще крила має,
Та чомусь їх не розправля.
Доля їх обпекла, обпалила
У вогні життєвих багать,
Вже не мають тієї сили,
Що давала змогу літать.