Я чакаю званка, і надзея не гасне,
Хоць ляціць з жураўлямі за край-далячынь,
Нумар мой набяры - набяры, калі ласка,
Я чакаю званка, я прашу..., не маўчы.
Каляндарны лісток бы пялёстак з рамонку
адрываю, ў надзеі твой голас пачуць
і званок прыляцеў птушкі шчэбетам звонкім -
у ім мелодыю сэрца слухаць хачу.
І яднаюся з ім я хмарынаю ў небе,
ён гучыць быццам песня у сэрцы маім,
такі шчыры і добры, і чысты бы лебедзь,
з ім мой дом не здаецца халодным, чужым.
Я цалую твой голас, што ў вуха мне льецца,
Нібы восень на сонечных струнах пяе,
параднённыя душы, ад сэрца да сэрца,
абгарнулі флюідамі словы твае.
*. *. *. 06.01.2019 г.
Я чекаю дзвінка ....
Я чекаю дзвінка, і надія не тане,
Хоч летить журавлиним ключем восени.
Подзвони, подзвони, я жадаю, кохана,
Телефон все мовчить… не мовчи, подзвони!
Календарні листки, як пелюстки з ромашки,
Відриваю, чекаю твій голос почуть…
І дзвінок прилетів ніжним щебетом пташки,
До моєї душі прокладаючи путь.
В ньому я розчиняюсь хмариною в небі.
Благовістом лунає у серці моїм
Такий щирий і добрий, і чистий, як лебідь,
Голос той, ожививши безрадісний дім.
Я цілую твій голос, що з слухавки ллється,
Ніби осінь на сонячних струнах співа…
І споріднені душі від серця до серця
Огортають флюїдами ніжні слова.
Л.Гараган.