Оригінал:
Асфальт;є дор;гу зима серед білого дня,
Вистеляє відлига із льоду тонкі альмаг;ми,
Із-за хмар крадькома проростає колюча стерня, –
Упер;між зі снігом періщить сліпими дощами.
Ожеледиці ртуть вислизає за коло нуля,
Заповзає за обрій, де сонце вертає на літо.
І промерзла уже до кісток, до коріння земля
Ще не проти в природі усе докорінно змінити.
Розтопити колишні гріхи у свіч;дах калюж,
Замест; в заметіллях сліди веснян;ї спокуси.
Парасолькою небо розкрите над нею довкр;ж,
І зі снігом цілується дощ у полоні ілюзій.
© Михайло ЖАЙВОРОН, 30.12.2018
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Выстилает дорогу зима среди белого дня,
Изо льда лепит оттепель срезы-пласты амальгамы,
Из-за тучи украдкой колючая словно стерня
Вперемешку со снегом сечёт нас слепыми дождями.
Гололедицы ртуть ускользает за круг от нуля,
Заползает, где солнечный диск повернул от затменья.
Так промёрзла уже до костей, до корней вся земля,
Что не против в природе всё в корне подвергнуть замене.
В зеркалах стылых луж растопить всю греховность теней,
Замести в завирюхах задумки весенних диффузий.
Полусферой зонта вся округа раскрыта над ней,
И со снегом целуется дождь в закоулках иллюзий.
Аватар Автора оригинала