Оригінал:
Згадай про мене, поки я жива,
за рештками ілюзій та феєрій...
так літній дощ пригадує, бува,
про наслідки відсутності своєї.
Зненацька, розсипаючи громи
на яблуні, від спеки непритомні,
зривається потоками умить
із хмар своїх бездонних.
Як лащиться потріскана земля!
Знеможені, важкі тріпочуть віти...
А дощ минув – і ластівка гуля
у небі вмитім.
Обсохло листя на семи вітрах,
і кожна крапля райдугою грає.
Смугастий котик видерся на дах
і в ринву зазирає.
Шепоче квітам лагідна трава
про щось забуте, давнє та зелене...
Згадай про мене, поки я жива!
Згадай про мене.
© Вировець Лариса
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Ты вспомни обо мне, пока жива.
За крохами иллюзий летний ливень
так может вспомнить нехотя, едва
последствия отсутствия на ниве.
Внезапно гром рассыпал перекат
на яблоне, что в солнечном ударе,
срывается потоками река
из туч бездонных в бешеном угаре.
Как ластится, потрескана, земля!
Измождены, трепещут тяжко ветки…
А дождь прошёл – и ласточки парят
в умытом небе, лёгкие отметки.
Листва обсохла на семи ветрах,
и в каждой капле радуга искрится.
На крыше кот забыл, что значит страх,
и в водосточную трубу глядится.
И ласковая ластится трава
к цветам, шепча забытое и млея...
Так вспомни обо мне, пока жива,
душой лелея.
31.12.2018
Аватар из Инета