Хлопчику, синочок мій, серце краеться...
Ну чому з тобою доля так жорстоко граеться.
Я тебе під сердцем з радістю носила.
Ти ж моя опора, мужність, моя сила.
Ти моя надія, віра і любов!
Ну чому так в жилах стине моя кров?
Я не можу вирок страшний цей прийняти,
Як мені сердешній, серця біль уняти?
Не сумуй, Матусю, долю не кори.
Ти ж мене навчила жити на землі!
Я повітрям дихаю, сонце зустричаю.
Я такий щасливий, я тебе кохаю.
Бачиш, я дорослий вже і страхиття счезло,
Ти не уявляеш, як мені повезло!
Я до тебе лину серцем і душею,
Ти ж мене чаруеш ніжністю своею.
Ти ж така у мене мужня та надійна,
Я тобі вклоняюся за твої терпіння.
За твої страждання, сльози по ночах,
І за те, що сумніву не було в очах.
Ми з тобою разом подолаем все,
Дорога, Матусю, бережі себе!