О одиночество... Нина Трало

Ладомир Михайлов
оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2018/12/16/9979


О самота… Хтось скаже: «Час блаженний…»
У ній душа до неба здійнялась:
вітри розмов не віють навіжені,
гроза в куточку спати уляглась.

Чому ж на мене тиснуть невблаганно:
вечірня тиша і ранковий сум,
весняний спів і осінь – жовта панна,
журливий спомин і манірність дум?

Перевод Ладомира Михайлова

Миг одиночества, миг семиструнный...
А в нём душа вся к небу поднялась:
совсем не дует ветер, как безумный,
и спать гроза тихонько улеглась.

Что ж давят на меня так неустанно
Вечерний звон и утра лёгкий шум,
Напев весны и осень - жёлтой панной,
Воспоминаний грусть, манерность дум?