***
Нет еще ничего. Ночь зелена.
У каждой тишИ мерило свое.
Зная, какие должны пройти времена
прежде, чем явится вещь хоть одна,
он произносит имя ее.
Словно открыл ночное окно,
вслушиваетcя напряженно в звуки,
на что-то надеется все равно,
небытия тяжелое полотно
послушно ложится ему в руки.
Все, что будет с ними теперь,
гольфстримы, айсберги, штОрма раскаты,
движенье сквозное воздушных сфер,
пенье китов и крики химер,
появление красок и ароматов,
листья и травы, капли воды,
свист птиц, животных шепот и рев,
натруженный тремор угля и руды,
корни деревьев, озерные льды,
жажда торговых лихих городов,
фатальный пожар на корабле,
шелковых флагов траурный крен,
звезды погасшие в утренней мгле,
тихие мертвецы в летней земле,
кровь, словно лава в залежах вен -
придет то, что должно прийти,
исчезнет то, что ушло,
как пошлина за все, что сделал ты,
за голос с примесью темноты,
за выдох в высвобожденное тепло.
Зная все, что ждет еще их,
он выпускает ее имя из губ своих -
согласных и горьких гласных глоток,
пока к ногам его подступает снег -
нежность сумерек всех,
любви изумрудный поток.
с украинского перевел А.Пустогаров
***
Ще нічого немає. Зелена ніч,
І в кожної тиші міра своя.
І знаючи, скільки потрібно сторіч,
Щоби з'явилась найперша річ,
Він вимовляє її ім'я.
Немов відчиняє нічне вікно
І ловить напружено кожен рух,
Сподіваючись на щось все одно,
І небуття важке полотно
Покірно дається йому до рук.
І все, що буде з ними тепер –
Гольфстріми, айсберги мертвих морів,
Щоденний рух повітряних сфер,
Спів кашалотів і крик химер,
Поява запахів і кольорів,
Коріння трав і листя дерев,
Озерні льоди і пташиний свист,
Руди і вугілля натруджений трем,
Слухняних тварин шепіт і рев,
Жага лунких торговельних міст,
Вогонь, що спалює кораблі,
Смерть на темних шовках знамен,
Згаслі зірки на високому тлі,
Тихі мерці в літній землі,
Кров, ніби лава в покладах вен:
Прийде все, що мало прийти,
І зникне все, що колись було,
Як мито за явлені їм світи,
За голос із домішками темноти,
За видих у вивільнене тепло.
І знаючи все, що чекає на них,
Він все ж вимовляє її ім'я,
Зіткане з приголосних і гірких голосних,
Доки йому підступає до ніг
Ніжності сутінковий сніг,
Любові смарагдова течія.