Оригінал:
Стоять сади, оголені мов душі,
Насупив день натомлену брову.
Примарилось, як пахнуть дикі груші,
Та яблуко, що впало у траву.
Спинив розмову вечір на півслові:
Йому, либонь, наснилися світи.
Вербі всміхались котики вербові,
Ну, а мені у сон постукав ти...
© Ольга Романишин, Українська поезія
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Стоят сады, обнажены, как души,
И день опять насуплен наяву...
Привиделось, как пахнут дички-груши
И яблоко, упавшее в траву.
Беседу вечер снял на полуслове:
Наверное, приснились вновь цветы.
И вербы усмехались из-под брови…
А в сон мой тихо постучался ты…
Аватар из Инета