Мой перевод стихотворения подруги Сары Мильгрем
Оригинал:
Ластівки моїх слів не літають вже більше до тебе,
і не моляться дні, нахиляючись небом до ніг...
ти долоні мої не цілуєш, не горнеш до себе,
не говориш мені, що я твій на землі оберіг...
Б'ється дощ у вікно і малює доріжки на шибці,
наче пише листи сіре небо до когось із нас...
закривай від усіх... те що носиш у себе на серці,
закривай від вітрів, щоб кохання вогонь не погас...
http://stihi.ru/diary/ssarrahh/2018-11-29
* * * * * * *
Мой перевод:
Ласточки слов моих не долетают уж боле к тебе.
Дни, наклоняясь небом к ногам, не молятся вслед.
Ты не целуешь ладони мои, и не зовёшь к себе,
Не говоришь, что я оберег для тебя на этой земле...
Бьется в окно моё дождь, стёжки рисуя на стекле -
Серое небо пишет письма кому-то из нас...
То, что на сердце ты носишь своём, закрывай ото всех,
И от ветров укрывай, чтобы огонь любви не погас...
01.12.2018г.
/коллаж мой, использовала стокковое фото rbvrbv
и фото автора Alexandr Kostygin https://podiumstars.ru/photos/p2091202/