Маленька хата вгрузла у чорнОзем.. Ольга Романишин

 
Оригінал:


Маленька хата вгрузла у чорн;зем,
У зморшках стіни, вистиглі давно,
Привиділось хлоп'ятко голомозе
Та мушкательки* цвіт через вікно.
Ось-ось бабуня кликатиме їсти,
Мизатий кіт почапає слідк;м,
І років через сорок, десь у місті,
Дитячий спомин вдарить молоком
У сиві ніздрі. Ну, а поки — літо,
Доба триває десь годин сто сот,
Віконниці регочуть білоквіто,
На шкапі дерев'яній Дон Кіхот
Долає роту злісних бур'янів.
Розбито два коліна і чоло:
Лік — подорожник, аж побагрянів...
Усесвіт помістився у село...
Маленька хата вгрузла у жал; :
Страшна — байдужість, з;всім не морози.
На в;сну прилітають журавлі.
А мріялося — хлопчик голомозий...
© Ольга Романишин
Полотно бельгійської художниці Hanri;tte Ronner-Knip


Перевод с украинского Светланы  Груздевой:


Солома с крыши свесилась чуть косо,
В морщинах стены, выстыли давно.
Привиделся мальчишка безволосый,
Да пеларгоний цвет через окно.
Вот-вот бабуля  позовёт к обеду,
Щекатый кот почапает следком.
Лет через сорок, может быть, с рассветом
Воспоминанье детства молоком
Ударит в ноздри…а  пока что – лето.
И сутки длятся…так, часов сто сот,
Цветы смеются в окнах белым цветом,
На шкапе деревянный Дон-Кихот
Бурьянов злостных роту одолеет.
Разбитые коленки, вздулся лоб…
Лекарство – подорожник…багровеет…
Вселенная вмещается в село...
Но всё это осталось там, вдали...
Страшна лишь равнодушность – не морозы.
Весною прилетают журавли.
Мечталось зря, что – мальчик безволосый...



Аватар Автора оригинала