Димна завiса в очi, тремор руки сильнiше
Капiтуляцiя серця, розум знешкоджено весь
Я те стерплю з собою, та не для тебе бiльше
Кiнчаться нашi зорi, пострiлом правди десь
Цiну заплатить кожен, що марнотратство в дiлi
Що не вберiг та й годi, як пробачати бiль?
Кажеш, я не пiдвладна, рани зшивати в тiлi
Що потребують нiжнiсть, то й недосяжна цiль
Комом у горлi вдруге, нерви сталевi вiчно
Вщент наелектризують пiсля зiзнання душ
Ти вiдмовляеш серцю, щоб не було освiчень
I на високiм пульсi першим втечеш чимдуж