*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п'янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
В холодном мире, злом, как вьюга
Где счастье - «здравствуй и прощай»,
Простим ли мы с тобой друг другу
Эту нежданную печаль?
Иль будем век себя стыдиться?
Хотя за что же, Боже мой!
За то, что сердце наше биться
Посмело в нежности немой?!
За те «заочные» приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Тоска пусть эта прозвенит.