Ти - вітер, що шепче мені на світанку
Ти - хвиля, що б’ється за велич стихій
Ти - шлях од любові від ночі до ранку
Ти - мудрість і смуток палаючих мрій
Ти - сонце, що краще за тебе? Не знаю
Ти - попіл, що Всесвіт усюди вбачав
Від терпкого аду до ніжного раю
Ти - море і вранішній розум в очах
Ти - сила і сіль, яка сиплеться в рану
Ти - дуб той кремезний, що вік омине
Ти будь аби ким, тільки б серце не стало
Кохати іще когось дужче мене