В твоїй я долі по краю
Ступаю тихо, обережно...
Слідами легкість впізнаю,
Хоч нам це щастя не належить.
Ти, переживши біль утрат,
У щирість слів моїх не віриш...
Мій ніжний звір, мій любий кат...
Ключів до серця не довіриш.
Ти звик до холоду давно...
Немов поранена пташина,
Снігам повіриш все одно,
Що біль колишня тут спочине,
Коли заплачу за вікном
Весняним дощиком привітно...
Я почекаю із теплом,
Коли усі відкриєш вікна...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
В твоей судьбе я на краю…
Ступаю бережно и тихо…
Следами лёгкость узнаю,
Хоть счастье краденое – лихо.
Ты, переживший скрытый плач,
В открытость слов моих не веришь…
Мой нежный зверь и мой палач…
Ключей ты к сердцу не доверишь.
А к холоду привык давно,
Подраненная словно птица.
Снегам поверишь всё равно,
Что боль тут прежняя томится…
Заплачу тихо за окном
Весенним дождиком приветно…
И подожду, когда с теплом
Откроешь настежь окна в лето…
Аватар Автора оригинала