Ранкова зустріч Осені й Зими…
Глянь – квіти білу одягли хустину,
А ти стоїш між ними, між людьми,
І твої думи мчать на Батьківщину.
Згадай той давній матері садок,
Що так буя в біленькім цвіті вишень,
І чорнобривців рідних холодок...
І помолись тихесенько. Всевишній!
Даруй ти радість і добро батькам,
І рідним землям, і моїм дорогам,
Силу маминим натрудженим рукам…
Вернутися б до рідного порогу!