Лист кленовий з прожилками суму
Весь огорнутий в тишу дзвінку,
Наче думає він важку думу,
Золотиться на першім сніжку.
А сніжок вже не білий, а сірий,
Наче день, що сьогодні настав,
Вітер вчора ще геть ошалілий
Пісню свою й сьогодні співав.
Мов дрімота осіння пекуча
Огортає мені цілий світ,
Наче споминів рана болюча,
Наче літ вже прожитих отвіт.
І сурмить знову тиша над нами,
І сніжинки кружляють, як в сні,
Долю ти не обійдеш стежками,
Раз душа не співає пісні.