*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час - це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час - не хвилини, час - віки і вічність.
А день і ніч і звечора до рання –
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, -
Дивися: Час, великий диригент,
Перегортає ноти на пюпітрі.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Ждут неотложные дела меня, и пусть.
На солнце я, на травы нагляжусь.
Наговорюсь с хорошими людьми.
Идет не время, мы проходим, мы.
Да, мы минуем... мы проходим... так-то...
А время - только отраженье такта.
Тик-так, тик-так... и в этом вся трагичность.
Оно - не дни, оно - века и вечность.
А день и ночь с заката до восхода -
То только вехи нашего прохода.
То только миг, фрагмент – минор, мажор…
С последней нотой прозвучит, как выстрел.
Смотри, как Время, главный дирижер,
Листает лихо ноты на пюпитре.