Торкнися так, щоб плакать захотілось,
Щоб сльози щастя визріли в душі.
Хай струни, що глибоко притаїлись
Зіграють солодкавий сум дощів.
Скажи слова, що вмить знеболять рани,
Зітруть з картини в'ялені тони.
Слова на смак, немов осіння пряність,
Мов лікувальні звуки тишини.
Торкнись всього легким промінням Сонця,
І розтопи туман пригірклих дум,
Розвій печаль в зажурених віконцях,
Нехай помре листком опалим сум.
Допоможи повірити у диво.
Скажи, що неможливого нема
Для тих, хто вірить в Бога терпеливо
Торкнись, щоб скрізь розтанула зима.
©Лілія Булла