*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
Вже десь мене ліси ті виглядають
на поцілунку неба і полів.
Ще буде все. Ще дні похолодають.
Іще мороз прихватить журавлів.
Іще трава зіщулиться і змерзне,
іще печальні скажуться слова.
Ще на світанку білому розверзне
небесні брами хмара снігова.
Ще щоки у зайців позападають,
бруньки повідморожують носи.
А вже мене ліси ті виглядають,
і я вже виглядаю ті ліси.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Меня леса уж где-то поджидают
На поцелуе неба и полей.
Всё еще будет. Дни похолодают.
Мороз еще прихватит журавлей.
Трава еще замерзнет повсеместно,
И скажутся печальные слова.
А на заре врата небес розверзнет
Снегами туча снежная едва.
У зайцев щеки вновь позападают,
И отморозят почки все носы.
Только меня леса уж поджидают,
И я уже в плену лесов красы.