Чому ти плакав на весіллі? Розкажи.
То ж найпрекрасніше зі свят.
Тікатимеш від відповіді, - то біжи.
Час не лікує. Бійся втрат.
Кажеш, що саме доля так схотіла?
Та ні. Всі вчинки не без волі.
Згадай, як мати у дитинстві вчила:
Живи, кохай, не гнівай долі.
І голос, як засмучена гітара,
Ледь чутно шепотить у телефон:
"Ми якось зовсім з нею і не пара.
Серцебиття зовсім не в унісон".
Я вражена подібним одкровенням,
Та серце, ніби найманець, мовчить.
Напевно, краще жити сьогоденням,
Ніж зачіпати те, що й так болить.
Мовчи, і серце змушуй замовчати .
Як сумно, то заходь у снах.
Повір мені, я змушена тікати.
Зітри мій присмак на губах...