Оригінал:
Отак живуть собі удвох,
не без жалю;, не без тривог,
та все ще поруч, пліч - о - пліч,
а знаєш – дивовижна річ:
коли уже на схилі літ
цвіте любов, як першоцвіт.
Коли рука в його долоні,
коли уста цілюють скроні,
коли незграбно, але хутко
він враз збирає незабудки
і, озираючись довкола,
шукає сво;ю сивочолу.
Коли вона так мудро й тихо
тамує біль, блокує лихо,
коли спросоння, як світає,
його легесенько вкриває
старесеньким картатим пледом
і йде робити чай із медом.
Отак живуть собі удвох,
і їх оберігає Бог,
бо завше поруч, пліч - о - пліч,
бо знають дивовижну річ:
що навіть і на схилі літ
цвіте любов, як першоцвіт.
© Христина Давидчак. Українська поезія
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Так и живут себе вдвоём,
Не то, чтоб всё им нипочём,
Но рядышком, к плечу плечо.
...Иль страстность вспыхнет горячо,
Когда уже на склоне лет
Цветёт любовь, как первоцвет?..
Когда рука в руке царюет,
Когда уста виски целуют,
Когда, неловко всё ж как будто,
Он собирает незабудки,
Желая отыскать потом
Свою голубку с сизым лбом…
Когда она так мудро, тихо,
Боль успокоит – сгинет лихо,
Когда спросонку, как светает,
Его легонько укрывает
Из габардина старым пледом
И чай идёт готовить с мёдом…
Так и живут в кольце тревог…
Оберегает, видно, Бог,
И всюду вместе, и не в счёт,
Коль им неведомо ещё,
Что даже и на склоне лет
Живёт любовь, как первоцвет…
Аватар Автора оригинала