http://www.stihi.ru/2018/11/04/2921
Оригінал:
Як у скресінь, сіра крига розкололась -
Я збагнула велич сув'язі речей...
Наче змилася полуда із очей -
Бо були одні жахи, аж в'янув волос...
Маю я живих батьків, допоки пам'ять...
І завжди зі мною в серці - вся рідня...
Є якщо в людини Віри, хоч зерня,
То клітинки - сущі істини затямлять...
Зачеплю мізинцем лиш єдину ланку -
Й потягну до себе Всесвіту ланець...
Засвічу Любові й Віри каганець,
Плахту одягну, запаску, вишиванку...
Заквітчаю словом всі осінні Весни -
І для щастя з Богом радісно воскресну!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Как воскресла, глыба-льдина раскололась –
Ощутила связь величия вещей…
Пелена невольно смыта из очей,
Страхи прежние, что подавляли голос…
Предки живы, бережёт покуда память…
И всегда со мною в сердце заодно…
В человеке Веры есть зерно одно, –
Значит, клетки Суть его не затемняют…
Зацеплю одним мизинцем, как награду, –
Притяну к себе вселенский сундучок…
Засвечу Любви и Веры ночничок,
Вышиванку запахну сукном нарядным…
Уберу цветами осени как Вёсны –
И для счастья с Богом радостно воскресну!
Аватар Автора оригинала, коллаж мой