поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
у розмову
скільки тої осені
стільки втіхи
не на перший сніг мені
на горіхи
не на келих відчаю
а на сльози
що з роками рідшають
зводять розум
не на листя згублене
на надію
що любов пригублена
вже не втліє
а уста ціловані
пахнуть лісом
а та смерть вготована
стежку бісить
що там за стежиною
нас чекає
те що тіло вимиє
привітає
душу відпускатиме
білу птаху
небо опускатиме
нижче даху
то воно до ніченьки
сни ховає
закриває віченька
перед раєм
2 Листопада, 2018