Ще станцюем Гарделеве танго
Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2018/10/28/6856
Светлана Пирогова
Аметистова квітка ночі
Розцвіла непомітно з туману.
Місяць виставив срібний носик,
Тільки з неба не сипалась манна.
Сива осінь блукала у снах,
Бо шукала дорогу до тебе.
Залишилась далеко весна,
І слова одинокі у тезах.
Хоч тремтячі зорі холодні,
Вірю я у розраду-світанок.
Щоб зігрілось студене ложе,
Ще станцюєм Гарделеве танго
***
Аметистовыми ночами
Расцвели незаметно туманы
Месяц кажет серебряный носик,
Только с неба не сыплется манна.
Осень стыло блуждала во снах.
Все искала к тебе дорогу.
Потерялась далеко весна.
И слова одиноки до сроку.
Хоть холодное утро до дрожи
Верим свету мы, бодро идём
Чтоб согрелось холодное ложе
Гордо танго станцуем вдвоём.