Оригінал:
Вибирає мама огірки,
Та в поді;л їх. Звідти – у відерце.
Ех, роки;, нещадні ви роки;, –
І щораз хапається за серце.
А вродило ж, як ніколи, тьма,
Ряботіють стиглими боками.
Та дітей усе нема й нема.
Чи заглянуть нині хоч до мами?
Огірочків зараз п’ять чи шість
У таріль накришить із вершечком.
Чує серце – має бути гість,
Мабуть, син приїде ген, під вечір.
Вже зібралось сонце на спочин,
Довгі тіні обступили хату.
Забарився десь в дорозі син,
Зачекалось огіркове свято.
© Nadiya Boyko
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Огурцы – на выбор, как всегда,
Мать относит их в подоле к дверце.
Эх, как беспощадны вы, года, –
И опять хватается за сердце.
Уродилось этим летом – тьма –
И пестреют спелыми боками.
Жаль, не едут дети: всё сама…
Да заглянут ли когда-то к маме?
И с пяток красавцев наиско'сь
В миску накрошит и даже с верхом.
Сердцем ощущает: будет гость,
Может, сын приедет хоть под вечер.
Скроет солнышко вот-вот усы,
Тени станут всё длинней, конечно.
Задержался, жаль, в дороге сын.
И заждался праздник огуречный.