http://www.stihi.ru/2018/10/26/7923
Оригінал:
Коли я виставляю на позір*
Цю душу, упокорену й смиренну,
Сумний мій досвід ллється на папір
У мить ясну і преблагословенну...
Як в шапіто тче завчено факір
З тих фокусів, що є у капелюсі,
Феєрію, так тчеться долі твір,
Де в мінусі, а іноді у плюсі...
Столочена на попіл, без вітрил,
Носилася роки між берегами,
Аж поки Бога тихий гук скорив -
І я, обтяжена гріхів боргами,
І, навчена вже відстанями й часом,
Упала на коліна...перед Спасом...
позір* - обозрение
на фото - у алтаря
Перевод с украинского Светлані Груздевой:
Когда на обозренье приношу
Я душу, что покорна и смиренна,
Мой грустный опыт…я едва дышу
В миг светлый, ясный и благословенный.
Как в шапито заученно факир,
Из шляпных фокусов феерию свивая,
Так тку словами свой забытый мир -
Полотнище потерянного Рая,
Где, стёртая до пепла, без ветрил,
Годами мчалась между берегами…
Покуда Бога оклик покорил –
И я, увешана грехов долгами,
Все времена пройдя и расстоянья,
Упала перед Спасом...с покаяньем...
На аватаре – Автор у алтаря