БЕСЕДКА
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina , http://www.stihi.ru/2011/12/19/10496
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
==================================== БЕСЕДКА
==================================== Нина Плаксина
==================================== Обветшала, стареет беседка,
==================================== Рукотворная память кино:
==================================== Сувениры из кладки нередко
==================================== Отбивают... Что, не всё равно,
==================================== Где на память взять камешек малый?
==================================== Что ни шаг – то истории след:
==================================== Казантип – это путник усталый,
==================================== Прошагавший эпохам вослед.
==================================== Каменели холмы не от горя ль?
==================================== Солона не от слёз ли вода?
==================================== Тучи стрел и на море, и с моря
==================================== Не одна выпускала орда.
==================================== Злые готы, свирепые гунны,
==================================== Печенеги сменяли хазар –
==================================== Замирал пышный остров с лагуной…
==================================== Наполнялся рабами базар.
==================================== По физической силе – цена;
==================================== С полонянками ж вот как бывало:
==================================== Равный ей, коль красива она,
==================================== Брали вес драгоценным металлом…
==================================== А в глубинке – курганы, могилы…
==================================== Оседал на земле неприятель,
==================================== Но другой, напружинивший силы,
==================================== Появлялся тут за-во-е-ва-тель.
==================================== Киммерийцев ли, древних сармат
==================================== И аланов труды – труд Сизифов:
==================================== Налетал кочевой каганат,
==================================== Или мчалась орда древних скифов.
==================================== Мастерить зернотёрку, скребло
==================================== Недосуг… Нужны стрелы опять –
==================================== И кремнёвые сколы на дно
==================================== Осыпались в лазурную гладь.
==================================== Сколы, гальку, кремень и гранит
==================================== И сейчас размывает вода,
==================================== Но застывшую боль сохранит
==================================== Слюдяная слеза навсегда.
==================================== Кружева – аркатурные линии
==================================== Поднялись из морской тишины,
==================================== И плывут, и летят чары синие,
==================================== И зовут в глубину старины…
==================================== Словно древний покой приютила
==================================== Рукотворная память кино.
==================================== А беседка – в ней истины сила,
==================================== Чары символа, в город окно.
==================================== http://www.stihi.ru/2011/12/19/10496
=======================
Казантипська альтанка
=========================
(перевод на украи'нский язык,
с расширением легендной части: Николай Сысо'йлов)
***
Занепавши, альтанка старіє,
Рукотворна легенда кіно.
Сувеніри – на згадку про мрії –
Відбивали туристи давно…
А виною – легенда красива,
Що в альтанці чаклує Любов:
Загадай "на кохання" – і сила
Чар альтанки проявиться знов.
Камінець, що у лівій долоні,
Треба стиснути тричі підряд,
Уявивши, що квіти червоні
З неба линуть, як зоряний град.
Це "працює" лише на світанку:
Дуже сильний такий оберіг.
Ось і брали "камінчик" з альтанки, –
Руйнували красу, що є гріх…
Та не знають "фанати" завзяті,
Що для чар є потрійна межа:
Треба тільки камінчик той взяти,
Що у морі три ночі лежав.
Це по-перше; а друга умова:
Щоб то був тільки "ку'рячий бог".*
І остання – всім чарам основа! –
Треба щастя просити удвох.
І все збудеться – спосіб надійний:
Тільки в чудо повірити слід.
Казантип – це митець-чародійник…
Що не крок – то історії слід.
Чорні ка'мені – чи не від горя?
Чи від сліз так солона вода?
Хмари стріл – і на море, і з моря –
Не одна випускала орда.
Люті готи, нестримані гуни,
Печеніги зміняли хазар.
Стони й досі "несуться" з лагуни,
Де колись-то був рабський базар.
Скільки душ тут у рабство попало.
Скільки горя базар причиняв.
З полоненими ось як бувало:
За фізичну красу – і ціна.
Міць та сила – цінились двократно.
Інших брали за гріш – як "лузгу".
За рабиню вродливу – чи знатну –
Брали золотом: йшла "на вагу"…
У глибинці – кургани, могили…
Осідав завойовник цих місць.
Та вже інший, напруживши сили,
Йшов "хазяїн"… – що більшу мав міць.
Тут були: кіммерійці, алани;
Був "хазяїном" навіть сармат;
Є сліди скіфських орд нездоланних;
Налітав кочовий каганат.
Ця земля – мов страждальниця-мати:
То любов, то війна тут цвіла…
Зернотерку, скребло майструвати –
Часу о'бмаль: потрібна стріла…
Кременеві надколи ще й досі
Розмиває солона вода,
Що крізь час мов шепоче нам: "Досить
Воювати, війна – це біда.
Досить болю, страждання і горя,
Не для жахів був створений світ.." –
Ось, що чула бесідка від моря,
І сама шепотіла услід:
"Казантип – це ворота до раю:
Хай завжди процвітає Любов"…
Занепавши, альтанка вмирає…
Та поглянь: відродилася знов!*
Наче спо'кій душі прихистила
Рукотворна легенда кіно…
Ця альтанка – в ній істини сила! –
Оберіг, у містечко вікно…
---------------------
* ку'рячий бог (куриный бог) – невеликий камінь з отвором природного походження, що проточений морською чи річковою водою.
*37 років простояла легендарна Казантипська альтанка, яку побудували на мисі Черепаха в Руській бухті у 1972р., – як гласить місцева легенда, – для зйомок епізодів фільму «Король Лір». Інша місцева легенда гласить, що ця бесідка була улюбленим місцем відпочинку знаменитої космонавтки В. Терешкової (і нерідко цю альтанку так і називають «Бесідка Валентини Терешкової»). Зафіксовано останній захід у житті легендарної споруди. Вночі, під час сильного шторму, вона впала: 3 жовтня 2009 року.
У 2010 році збудували нову альтанку: вийшла не така «тепла» і ажурна, як перша, бо зробили з монолітного залізобетону, щоб не «ламали» туристи (перша була з цегли). Зробили ще й другу, з цегли (майже точна копія зруйнованої). Отже, зараз на півострові Казантип «відроджених альтанок» стало дві (інша – близь пансіонату «Рига»: як дань пам’яті директорці цього пансіонату Э.Я. Вилка, за ініціативи якої була збудована легендарна «Казантипська бесідка-ротонда», що стала візитною карткою міста Щолкіно).
***
Николай Сысойлов,
24-25.10.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(Нина Плаксина; Казантипская беседка-ротонда; внизу посредине – фото Марины Плотниковой «Последний закат Казантипской беседки» 3 октября 2009г; слева сверху вид беседки перед разрушением, справа внизу – после разрушения; на остальных фото – две восстановленные копии легендарной беседки: монолитный и кирпичный варианты)
===========
С УДАРЕНИЯМИ
=======================
Казанти'пська альта'нка
=========================
(перевод на украи'нский язык,
с расширением легендной части: Николай Сысо'йлов)
***
Занепа'вши, альта'нка старі'є,
Рукотво'рна леге'нда кіно'.
Сувені'ри – на зга'дку про мрі'ї –
Відбива'ли тури'сти давно'…
А вино'ю – леге'нда краси'ва,
Що в альта'нці чаклу'є Любо'в:
Загада'й "на коха'ння" – і си'ла
Чар альта'нки проя'виться знов.
Каміне'ць, що у лі'вій доло'ні,
Тре'ба сти'снути три'чі підря'д,
Уяви'вши, що кві'ти черво'ні
З не'ба ли'нуть, як зо'ряний град.
Це "працю'є" лише' на світа'нку:
Ду'же си'льний таки'й обері'г.
Ось і бра'ли "камі'нчик" з альта'нки, –
Руйнува'ли красу', що є гріх…
Та не зна'ють "фана'ти" завзя'ті,
Що для чар є потрі'йна межа':
Тре'ба ті'льки камі'нчик той взя'ти,
Що у мо'рі три но'чі лежа'в.
Це по-пе'рше; а дру'га умо'ва:
Щоб то був ті'льки "ку'рячий бог".*
І оста'ння – всім ча'рам осно'ва! –
Тре'ба ща'стя проси'ти удво'х.
І все збу'деться – спо'сіб наді'йний:
Ті'льки в чу'до пові'рити слід.
Казанти'п – це мите'ць-чароді'йник…
Що не крок – то істо'рії слід.
Чо'рні ка'мені – чи не від го'ря?
Чи від сліз так соло'на вода'?
Хма'ри стріл – і на мо'ре, і з мо'ря –
Не одна' випуска'ла орда'.
Лю'ті го'ти, нестри'мані гу'ни,
Печені'ги зміня'ли хаза'р.
Сто'ни й до'сі "несу'ться" з лагу'ни,
Де коли'сь-то був ра'бський база'р.
Скі'льки душ тут у ра'бство попа'ло.
Скі'льки го'ря база'р причиня'в.
З полоне'ними ось як бува'ло:
За фізи'чну красу' – і ціна'.
Міць та си'ла – ціни'лись двокра'тно.
І'нших бра'ли за гріш – як "лузгу' ".
За раби'ню вродли'ву – чи зна'тну –
Бра'ли зо'лотом: йшла "на вагу' "…
У глиби'нці – курга'ни, моги'ли…
Осіда'в завойо'вник цих місць.
Та вже і'нший, напру'живши си'ли,
Йшов "хазя'їн"… – що бі'льшу мав міць.
Тут були': кіммері'йці, ала'ни;
Був "хазя'їном" на'віть сарма'т;
Є сліди' скі'фських орд нездола'нних;
Наліта'в кочови'й кагана'т.
Ця земля' – мов стражда'льниця-ма'ти:
То любо'в, то війна' тут цвіла'…
Зерноте'рку, скребло' майструва'ти –
Ча'су о'бмаль: потрі'бна стріла'…
Кремене'ві надко'ли ще й до'сі
Розмива'є соло'на вода',
Що крізь час мов шепо'че нам: "До'сить
Воюва'ти, війна' – це біда'.
До'сить бо'лю, стражда'ння і го'ря,
Не для жа'хів був ство'рений світ.." –
Ось, що чу'ла бесі'дка від мо'ря,
І сама' шепоті'ла услі'д:
"Казанти'п – це воро'та до ра'ю:
Хай завжди' процвіта'є Любо'в"…
Занепа'вши, альта'нка вмира'є…
Та погля'нь: відроди'лася знов!*
Наче спо'кій душі' прихисти'ла
Рукотво'рна леге'нда кіно'…
Ця альта'нка – в ній і'стини си'ла! –
Обері'г, у місте'чко вікно'…
---------------------
* ку'рячий бог (куриный бог) – невели'кий ка'мінь з о'твором приро'дного похо'дження, що прото'чений морсько'ю чи річко'вою водо'ю.
*37 ро'ків просто'яла легенда'рна Казанти'пська альта'нка, яку' побудува'ли на ми'сі Черепа'ха в Ру'ській бу'хті у 1972р., – як гласи'ть місце'ва леге'нда, – для зйо'мок епізо'дів фі'льму «Коро'ль Лір». І'нша місце'ва леге'нда гласи'ть, що ця бесі'дка була' улю'бленим мі'сцем відпочи'нку знамени'тої космона'втки В. Терешко'вої (і нері'дко цю альта'нку так і назива'ють «Бесі'дка Валенти'ни Терешко'вої»). Зафіксо'вано оста'нній захі'д у житті' легенда'рної спору'ди. Вночі', під час си'льного што'рму, вона' впа'ла: 3 жо'втня 2009 ро'ку.
У 2010 ро'ці збудува'ли нову' альта'нку: ви'йшла не така' «те'пла» і ажу'рна, як пе'рша, бо зроби'ли з монолі'тного залізобето'ну, щоб не «лама'ли» тури'сти (пе'рша була' з це'гли). Зроби'ли ще й дру'гу, з це'гли (ма'йже то'чна ко'пія зруйно'ваної). О'тже, за'раз на піво'строві Казанти'п «відро'джених альта'нок» ста'ло дві (і'нша – близь пансіона'ту «Ри'га»: як дань па'м’яті дире'кторці цього' пансіона'ту Э.Я. Ви'лка, за ініціати'ви яко'ї була' збудо'вана легенда'рна «Казанти'пська бесі'дка-рото'нда», що ста'ла візи'тною ка'рткою мі'ста Що'лкіно).
***
Николай Сысойлов,
24-25.10.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета
(Нина Плаксина; Казантипская беседка-ротонда; внизу посредине – фото Марины Плотниковой «Последний закат Казантипской беседки» 3 октября 2009г; слева сверху вид беседки перед разрушением, справа внизу – после разрушения; на остальных фото – две восстановленные копии легендарной беседки: монолитный и кирпичный варианты)