В один із днів отих стандартних
Коли дощі, й коли тепло
В тих днях прожити було варто
Коли на серці здорово було
Серед буденної людської метушні
Так ніби доля спеціально повернула
Ти в очі нишком трапилась мені
І шкеребертом там усе перевернула
І ніби все як завжди в цьому світі
Привіт, Бувай... буденний наче рух
Та з кожним разом починаєш розуміти
Що голос цей так радує твій слух
Щасливо слухаєш й душею розумієш
Все ідеально, все прекрасно
Та невчасно...
І від кохання записалися карлючки
Що треба мабуть краще промовчати
Але слова все рвуться в кульку ручки
Тим паче якщо є про що писати