http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205
Оригінал:
Візьму в роботу вранці файне полотно -
Помічу будучну картину лиш в уяві...
А далі - тіні, перший колір - і воно
Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...
На фарбу - фарба... Й Осінь дихає вогнем,
Непроминаючим, тремким і ніжним злотом...-
Занурюсь в неї - разом в Вічність ми гайнем,
Що поруч сяє, за сусіднім плотом...
На цьому полотні так радісно дано
Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
Відмити каламуть, осуджену давно,
Замалювать колишні, грішні авантюри...
І довго пензлем муштрувати буду я -
Розбурхана хай згадка заглядає
В роки льодяників, що так пахтять здаля,
На оксамиті згубленого Раю...-
Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
Ще ніжні кольори...життєвого мониста...
(фото автора - октябрь 2018 г....в моём доме)
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Возьму с утра в работу чудо-полотно –
Отмечу будничное лишь в воображенье.
А дальше – тени, проблеск цвета – и оно
Со вкусом тонким отразит всё, без сомненья.
На краску – краска. Осень пламенем дохнёт,
С неисчезающим, как трепет, нежным златом…
Нырну в неё – совместный в Вечность перелёт,
Что нам сияет, по соседству, рядом…
На этом полотне так радостно дано
Помолодеть, сняв возрастные кракелюры*,
Отмыть всю муть, мной осужденную давно,
Закрасить, что греховны, авантюры…
И долго кистью станет властвовать рука:
Воспоминания пусть улетают
В те годы леденцов, чья сладость далека,
На бархате загубленного Рая…
Там пахнет чебрецом так трепетно и чисто...
Ещё нежны оттенки... жизни той мониста...
• трещина красочного слоя или лака в произведении живописи.
• Аватар Автора оригинала