http://www.stihi.ru/2015/02/12/2410
Оригінал:
На почуття
не вплинув ще невпинний час.
То щастя вже, що ти існуєш на Землі.
Чарівний образ твій у серці. Він не згас.
Ти кличеш, доле моя,- вогник у імлі.
Омию серце твоїм словом, як дощем,
У кожній краплі відчуваючи Любов.
Кажи слова свої! Я слухаю! Іще!
З тобою легінь я. І ти дівчина знов.
Я шаленію. Геть забув я про роки.
Гаряча хвиля нас несе, як буревій..
Ти дозволяєш дотик лагідний руки.
Торкання губ моїх до губ твоїх та вій.
Ледь чутним протягом повітря по низах.
Та над потилицею тихий зорепад.
Щасливі зірки дві очей твоїх в сльозах.
Твій стогін тихий. І нічний серпневий сад…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
…А чувства
не успел убить
неудержимый час.
Я счастлив тем уже, что есть ты на Земле.
Волшебный образ твой – он в сердце не угас.
Зовёшь меня, судьба, мой огонёк во мгле.
Омою сердце словом нежным, как дождём,
И в каждой капельке почувствую Любовь.
Скажи слова, молю! Я слушаю! Ещё!
С тобою я так юн. И ты девчушка вновь.
Я вновь взволнован. Вновь забыл я про года.
Волной горячей поднимает вверх и ниц.
Руки коснуться позволяешь, как тогда.
Касаюсь губ твоих – моими – и ресниц…
Сквозят чуть слышно струи ветра по низам,
И холодит затылок тихий звездопад.
И пара звёздочек очей твоих в слезах.
Твой тихий стон в ночи. И августовский сад…
Аватар Автора оригинала