Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
та не лишила ще уяви сила
і серце хоче віддано любить…
Осіннім дивограєм ваблять клени,
по-літньому ще липи шелестять
і дуб стоїть у всій красі, зелений,
і росами ще ранки наші снять…
Горить калина пломенем червоним,
немовби душу силиться зігріть –
її яскраві, із рубінів, грона
нам допоможуть довго не старіть…
Осіннє небо манить синявою,
хоч листопад в багрянці на поріг.
Ще стрінемось, любове, із тобою
на перехрестях завтрашніх доріг!
16.10.2018