***

    *     *     *

Вже розпустила осінь косу,
Вже їй давно не до цноти'.
І журавлині стоголосі               
Летять ключі в чужі світи.
Я ліг спочити у колибі -
Як же далеко я зайшов!..
І б'є хвостом сузір'я Риби,
Щоб я назад свій шлях знайшов.
Вже вкоротила осінь коси -
Їй до лиця руде каре.
Немов пустунка, ходить боса
В розливах ніжного амбре.
Я в час такий кричать не смію,
Я тишу п'ю на серце тще.
Мов шепче "осінь-саломія":
-"Голів не мало буде ще!.."

14.10.2018р.

Валерій Масагор (м.Нікополь).