I доля ще не раз нам усмiхнеться

Знов осінь розфарбовує сади,
Вже місяць, як в права свої вступила.
І дощ осінній змив твої сліди
Там, де недавно ти ходила, мила.
Лиш часом сонце вигляне з-за хмар,
То часом, дощ в вікно почне дзвеніти.
А я завжди в полоні твоїх чар,
Не сонячним, твоїм теплом зігрітий.
І те тепло як промінець зорі
В моїй душі вогонь знов запалило.
І всі мої думки о цій порі
Про тебе, лиш про тебе, моя мила.
Про зустрічі, що снилися мені,
Про очі неповторні й загадкові,
Про те, як я співав тобі пісні,
Про поцілунки ніжні і медові.
З тобою добре так було мені,
Де твій полон, як річка повновода.
Де ти і я, на цілий світ одні.
Жаданна мить, блаженство й насолода.
Ті зустрічі не зможу я забуть.
Я знаю, нам їх доля дарувала.
У пам`яті завжди вони живуть,
Та шкода, що нам часу було мало.
Я вірю, прийде день, настане час
І серце в грудях пташкою заб`ється.
З тобою ще зустрінемось не раз
І доля ще не раз нам усміхнеться.
5.10.2018