*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
Так мовчиш, що заслухатись можна,
потонути в м'якій тишині.
І якби не було тривожно,
то чудесно було б мені.
Я не знаю, чи ти вродливий
і чи ти на світі один.
Ти для мене - як справжнє диво,
котре виникло без причин.
Але в серці - пересторога,
і зривається слово: "Іди".
Пізно стрілися наші дороги,
є на них уже інші сліди.
Вірю в серце твоє і волю,
вірю в правду очей твоїх.
Знаю: ти б не спіткнувся ніколи
об каміння моїх доріг.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Так молчишь, что заслушаться можно,
Утонуть в мягкой той тишине.
Если б не было как-то тревожно,
То чудесно бы было и мне.
Я не знаю, ты вправду красивый
И на свете такой лишь один.
Для меня ты - как дивное диво,
Что возникло без всяких причин.
Но на сердце – таится тревога,
И срывается слово: "Иди".
Поздно встретились наши дороги,
Есть на них уж другие следы.
Верю в сердце твое я и волю,
Верю в правду я глаз твоих.
Знаю ты не споткнулся бы с болью
О все камни дорог моих.