Моя надiя

Вера Бондаренко-Михайлова
Ще від ран болять рубці глибокі:
Світлом і теплом їх огорни.
Осені нехай привітні кроки
Болі зцілять - і до провесни.

Заквітчай доріжку цвіт-розмаєм,
Хай ясниться золота краса!
Не злякають нас дощі й тумани:
Станемо буяти в небесах.

Розцвіте моя колишня врода.
Не лякай метелика вогнем.
В річку не ввійдем не знавши броду.
Разом шлях найкращий віднайдем.