"Ой чого ж ти місяцю?"
Загляда у віконце.
Залишаєш промінь,
На моїй долонці.
Молодий, вродливий,
Собою милуєшся.
Немов той чаклун,
Нічим не здивуєшся.
"Ти спустись із неба"
Сядь на підвіконня.
Розкажи як треба,
Зберегти кохання.
Бо життя прожила,
Та ненаучилась.
Із коханий своїм,
Знов я розлучилась.
"Ой чого ж ти місяцю?"
Знову посміхаєшся.
Своїм теплим променем,
Ти зі мною граєшся.
Ти спустись низенько,
У мої долоньки.
Одніми як ненька,
Щоб зігрілась троньки.
Бо душа замерзла,
Як мале озерце.
Лиш в грудях жіночих,
Шаленіє сердце.
Ти хозяїн неба,
Правиш там зірками.
Розкажи як треба,
Зберегти кохання.
Розкажи як мудро,
Треба поступити.
Щоб своє кохання,
Більш не загубити!!!