Рідна домівко, я скоро поїду,
Принесе сум це або щастя?
Перекажи мій привіт діду,
Якщо мені самій не вдасться.
Білі шпалери в кімнаті, зелені на кухні,
Мама готує близ печі - я чую запах.
Раніше хотіла самотності, зараз -ні,
Мені б не хотілось скитатись по інших хатах.
Варення з смородини, персиків, абрикоси,
Гарячий чай, щоб подолати смуту.
Не плестиме тепер мені мама коси,
Не вплітатиме в них пурпурову смугу.
Не казатиме більш:"Щоб о дев'ятій вдома",
Не проситимусь я:"Хоча б о десятій".
Як важко дається мамина втома
Я досі і гадки не могла навіть мати.
Я навіть не знала, що моя мила ненька
Ти можеш сховатись за потягом й нині
Я чую так само ніжно, рідненька,
Твої неймовірні пісні солов'їні.
Як важко ховати у посмішці сльози,
Вже краще із друзями в хованки грати.
Без суму згадати часи ті не можу,
Про вечори з рідними - годі й казати.