Ти і поема
Поема сто двадцять третя
«...усвідомлення приходить пізніше; спочатку – чуття правди, життя, музики.
Пізніше усвідомлюєш, що музикально (вібраційно) зловив і висловив зміст образів раніше, ніж визначив розумово.
Так завжди: тільки стихія, ніяких завдань наперед і тоді –
правда позамежності.»
(З «Небо і поет», 1983 р.)
1
Я живу!
не домучуюсь
слава Христа в серці –
є
доозвучую
пташинка в просіці –
до осоння
як це мило зпросоння
так серце ваше кліпає
очима
дивиться в Сонце
тому що квітів нема
тому що осінь!
диха й сон цей...
2
Ти диво
ходиш в мені прямо
я не можу Тобі влягтись
під ноги – чи
місячні гами
чи світ
під Твоїми ногами
всі ми не тихі – й
ворушимось
але над віками
серця можуть ходити –
прямо
але чи всі поля
прошиті моїми ногами
більш Ти – я ходжу
прямо!
3
що є ще цікавіше
зірка по серцю –
браво ланцетом
витікаєш в поета
неоднаковіша –
і неоднаковіший!..
Боже, як це з Тобою
не міжсобойчики
не міжсобойчики
тільки – трубою!!
благо!
течу молитвою
Слово, я з Тобою...
01.10.2018,
ранок