Я втомлена і тебе нема,
Зруйнована іще одна весна –
Холодна, наче вся зима
Сплела вінок печалі й каяття.
Руйнує спогад погляд твій
І втомлені від бігу почуття.
Ти скоротав життя та час –
Минуле ти не цінував.
Для тебе більше не існує вороття –
Почуй слова, назавжди спам’ятай.
Хоча не раз мені кричав,
Як біль стирає постать і твій стан.
Я хочу, щоб останній день настав,
Коли ти скидуєш на мене всю печаль.
Я не твоя подушка. Я не твій шанс.
Завмерла назавжди твоя душа.
Та знаю, що побачу сотню раз,
Як ти тиняєшся біля містка –
Ти там де світ твої думки вінчав.
А я щаслива, хоча й одна.