Стала дождём

Агата Лозовская
Стала дождём,
возвратилась   
       в облако, 
над Божьим
       Домом
задела колокол,
он говорил
словами
       завтрашними,
столь далёкими,
что ты
       запамятовала,
тревожно
       спрашивала:
- Уже началось?..
       Наступило?..
То, что мною
       любимо?..
Ведь я…
        любила?!
Моросило..,
лиловело..,
 роняя спелые
        сливы
безучастно.., -
всё то, что
       зовётся:
ненастно..,
       ненастно..,
ненастно..,
       ненастно...