Дотик відчула чарівної Феї;
Дійсно, це був неабиякий хист:
«Осінь візит нанесла Орхідеї»,
Щойно жовтіючим став її лист.
Певне, замало роботи їй в полі,
Та і в садочку не той вже розгін!
Вирвалась миттю із власного кола
Та й до кімнатних примчалась рослин:
«Двері відкрийте! Бо Я – господиня!
Фарби свої розіллю тут і там:
Жовті, багряні, відчинена скриня:
З неї Вам зрілість дарую, «Мадам»!
Та й зажурилася вмить Орхідея:
«Добре, що жовтий листочок один,
Ще молода Я! Ну зовсім зелена!»
Осінь всміхнулася їй з-під хмарин:
«З Вітром залишусь, маб `уть, наодинці!
(Маю на це забагато причин)
В тихому шелесті трав, на зупинці…
Ти ж, моя люба, всміхнись, відпочинь!
Встигнемо зрілих сягнути вершин!!!»
28.09.2018