Давно скінчились вже жнива
У полі тиша,
Схилила голову трава,
Спекотно… дише.
Софора ж тільки відцвіла,
Квітки скидає,
Вже красне літо догора,
Це бджілка знає.
Та ще старається, несе
Медок останній,
Зібрать запас понад усе
В її призванні.
І день за днем збігає час,
Втрачаєм літо,
А вересень запросить нас
В пору роздіту.