Рожеві тягне рученята
Моє ріднесеньке дівча.
В блакитних бачу оченятах
Той колір, що й в моїх очах.
Як і бабуся у дитинстві,
Така ж допитлива й швидка.
Вона неначе на пружинці, —
Пригоду скрізь собі шука.
Вже грає в ладоньки чудово,
«Танцює» сонечко моє.
Кумиром — Оля Полякова,
Для неї вже заміна є.
Мовчить. Пісень ще не співає,
Мугиче щось собі під ніс.
На жаль, капризи ще бувають.
А як же внученьці без них?!
18. 07. 2018 р
Смт Шевченкове