У кожного своэ небо...
Десь там...пiд цiлунком душi...
За потужнiстю серця - небо...
Розбираэ сво; хмарки .
Воно маэ свiй настрiй...подих...
Воно маэ сво; думки...
Воно вiдчуваэ знайомих
Iз минулих сво;х життiв.,
У кожного своэ небо...
У когось чисте,наче слоьза.
Смiх для нього - життэве кредо!
В ньому сонце - даруэ життя...
У когось в хмарах, темнiйших за чорне...
Плаче часто...сльозами дощить.
I в собi воно дуже горде...
Та самотнiстю тихо гримить.
У кожного своэ небо...
А у небi своя гроза...
Хай не плаче самотнэ небо!
Хай вiдкриэ в собi життя...
А хто з сонячним...допоможе...
I зiгрiэ сво;м теплом.
Воно свiтле...i свiтлом зможе,
Вiднайти серед хмар любов...
26.09.2018р.