Засуха, спаливши листя, і коріння дістає,
Ось так вбиваються найкращі квіти,
А в тебе почуття до мене, хоч би трішки, є?
Даруй щоби твоє ім*я носили мої діти.
Щоби твоє обличчя бачити що часу,
В їх голосу почути любий голос твій,
Я оживу немов би від вологи у ту мить, відразу,
І не позгубе засуха любов-коріння ще живий.