Весняна повінь на дворі
Дзвенить шаленими струмками,
Я мовчки заздрю дітворі,
Ще не засмученій роками.
В дитинство хочу, хоч на мить,
Упасти в мамині долоні,
Відчувши як душа тремтить
І кров б’є солодко у скроні.
Пройтись знайомими стежками,
Що не забудуться ніколи,
Якими ми, ще школярами,
Стільки разів ходили в школу.
Коли голівка молода,
Не зна, що світ такий жорстокий,
Що, мов ота стрімка вода,
Минають дні наші і роки.
26,03,2016