МАКСИМИЛИАНУ ВОЛОШИНУ
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina , http://www.stihi.ru/2012/05/24/9973
28 мая 1877 года родился Максимилиан Александрович Волошин.
С 1893 жил в Крыму. В 1924 году из своего дома сделал Дом творчества, который завещал Союзу писателей. Теперь эта точка, Коктебель, известна всем писателям и поэтам мира.
Скончался Волошин 11 августа 1932 года в Коктебеле, где и похоронен (на вершине горы Кучук-Енишар), согласно завещанию.
29 августа 2013 года, поэты, участники фестиваля "Славянские традиции",
посетили Волошинский музей в посёлке Коктебель, где провели Литературные чтения.
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
======================================= МАКСИМИЛИАНУ ВОЛОШИНУ
======================================= Нина Плаксина
======================================= Авторский эпиграф:
======================================= «Сияла в лучах, как невеста,
======================================= В "День Духов" земля.
======================================= Породила
======================================= Хранителя, Гения места;
======================================= Великой душой наградила»..
======================================= Волошин, владыка гривастый,
======================================= Ты словно загадочный ПАН,
======================================= Которому тайны подвластны
======================================= И дар покровителя дан.
======================================= В тебе, покоритель эола,
======================================= Твоя доброта вперехлест
======================================= С подвижническим ореолом,
======================================= С открытой душой во весь рост.
======================================= Где злоба тебя стерегла,
======================================= Ты блеском ума, интеллектом
======================================= Такие создал берега,
======================================= Что стали культурным проспектом.
======================================= Среди бесноватого пира
======================================= Не дал распылиться талантам,
======================================= Для лиры духовного мира
======================================= Ты стал и отцом, и Атлантом:
======================================= Размыкаться не' дал по свету,
======================================= Лелеял, спасал не однажды
======================================= Сокрытого ангела в каждом.
======================================= Волошин, забвения нету:
======================================= Тобой Коктебель презентован –
======================================= Вселенской любви ипостась –
======================================= И жребий царить уготован:
======================================= В искусстве – крылатая власть.
======================================= И час твой, Волошин, настал:
======================================= Во многообразии ликов,
======================================= Среди эрудитов великих
======================================= Ты, впрямь, словно Лазарь, восстал.
======================================= http://www.stihi.ru/2012/05/24/9973
================
Коктебельський Еол
====================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Авторський епіграф:
«У сяйві небесного Лику
Земля – на святий «Духів-День» –
Явила нам Генія віку,
Хранителя Божих ідей»…
Волошин, гривастий і ладний,
Тримав ніби вдачу за хвіст –
Він знав, що всі чари підвладні,
Бо мав покровительський хист.
Він був Коктебельським Еолом,*
Причалом духовних причасть.
Подвижницький дар – ореолом
Сіяє ще й досі крізь час.*
Усіх покоряв інтелектом,
Відкритістю, щирістю дружб.
Він був «поетичним проспектом»
Та «храмом» просвітлення душ.
Скільком поетичним талантам
Розкрив, як дістатись вершин.
Він був Кара-Дагським Атлантом,*
Бо небо тримав у душі.
Казав, що натхненням, рятунком,
Є море, вершин вічний шарм… –
І вибрав останнім притулком
Вершину Кучук-Єнишар.
Так вірив, що час той настане,
Коли поверне'ться він знов.
Віват, поетичний титане,
Вітчизна почула твій зов!
Так, зоряний час твій настав:
Засяявши, ніби кристал –
У різноманітті всіх ликів,
Значни'х і насправді великих –
Ти, Максе, мов Лазар, повстав.
Наві'ки!
------------
*Волошин М.О. у 1924 р. зі свого будинку зробив Будинок творчості, який заповідав Союзу письменників. Тепер ця точка, Коктебель, відома всім письменникам і поетам світу;
*Еол – у древньогрецькій міфології – самостійний владика вітрів, титан, родоначальник еолійців: хоча його функції близькі до божественних, у всіх міфах підкреслюється його походження від людей, тому він є напівбогом; є сказання про золоту арфу, струни якої звучать, коли Еол торкається до них, видихаючи вітер;
*у 1929 р. частина Кара-Дагської глиби відкололась, утворивши знаменитий «профіль Волошина»
***
Николай Сысойлов,
24-25.09.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, карта и пейзажи Коктебеля; Эол)
================
С ударениями
================
Коктебе'льський Ео'л
====================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
А'вторський епі'граф:
«У ся'йві небе'сного Ли'ку
Земля' – на святи'й «Ду'хів-День» –
Яви'ла нам Ге'нія ві'ку,
Храни'теля Бо'жих іде'й»…
Воло'шин, грива'стий і ла'дний,
Трима'в ні'би вда'чу за хвіст –
Він знав, що всі ча'ри підвла'дні,
Бо мав покрови'тельський хист.
Він був Коктебе'льським Ео'лом,*
Прича'лом духо'вних прича'сть.
Подви'жницький дар – орео'лом
Сія'є ще й до'сі крізь час.*
Усі'х покоря'в інтеле'ктом,
Відкри'тістю, щи'рістю дружб.
Він був «поети'чним проспе'ктом»
Та «хра'мом» просві'тлення душ.
Скілько'м пое'тичним тала'нтам
Розкри'в, як діста'тись верши'н.
Він був Ка'ра-Да'гським Атла'нтом,*
Бо не'бо трима'в у душі'.
Каза'в, що натхне'нням, ряту'нком,
Є мо'ре, верши'н ві'чний шарм… –
І ви'брав оста'ннім приту'лком
Верши'ну Кучу'к-Єниша'р.
Так ві'рив, що час той наста'не,
Коли' поверне'ться він знов.
Віва'т, поети'чний тита'не,
Вітчи'зна почу'ла твій зов!
Так, зо'ряний час твій наста'в:
Зася'явши, ні'би криста'л –
У різномані'тті всіх ли'ків,
Значни'х і наспра'вді вели'ких –
Ти, Ма'ксе, мов Ла'зар, повста'в.
Наві'ки!
------------
*Воло'шин М.О. у 1924 р. зі свого' буди'нку зроби'в Буди'нок тво'рчості, яки'й заповіда'в Сою'зу письме'нників. Тепе'р ця то'чка, Коктебе'ль, відо'ма всім письме'нникам і пое'там сві'ту;
*Ео'л – у древньогре'цькій міфоло'гії – самості'йний влади'ка вітрі'в, тита'н, родонача'льник еолі'йців: хоча' його' фу'нкції близькі' до боже'ственних, у всіх мі'фах підкре'слюється його' похо'дження від люде'й, тому' він є напівбо'гом; є сказа'ння про золоту' а'рфу, стру'ни яко'ї звуча'ть, коли' Ео'л торка'ється до них, видиха'ючи ві'тер;
*у 1929 р. части'на Ка'ра-Да'гської гли'би відколо'лась, утвори'вши знамени'тий «про'філь Воло'шина»
***
Николай Сысойлов,
24-25.09.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, карта и пейзажи Коктебеля; Эол)