Оригінал:
Сумно чомусь...
ДОЩ сіє кОтру годину в промоклий асфальт
Мерзне душа....
Може так треба, бо осінь давно взяла старт.
От би вина...
Навіть шкодую в моменти такі, що не п'ю.
Як тобі там...
В тім недосяжнім, далекім-далекім краю?
Туги нема?
Вже не від літньої зливи це лишки слідів
Холод пече...
Знаєш, я справді панічно боюсь холодів.
Ти ж не прийдеш...
З чаєм гарячим ховаєшся в світлому сні.
Вкутуюсь в плед...
Тільки від нього не стало тепліше мені.
Хоч подзвони...
Просто "Привіт" і я зможу забути усе.
Ні, ти мовчиш...
Вітер пронизує, ріже, краплини несе...
Бойко Ніна, 2018, Українська поезія
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Трудно дышать…
Дождь летит сквозь отмеренный срок
на разбухший асфальт…
Мёрзнет душа…
Может, время настало для о-сени
взять низкий старт…
Жаль мне в моменты такие,
что вовсе не пью…
Как тебе т а м,
В неоглядном далёком краю?
Жжёт тоска?..
Но не от летнего ливня цепочки следов –
Холод найдёшь…
Знаешь, я правда ужасно боюсь холодов.
Ты ж не придёшь…
С чаем горячим ты прячешься в благостном сне.
Кутаюсь в плед…
Только не стало теплее от этого мне.
…Хоть позвони!
Просто «Привет» – и смогу позабыть я про всё…
Скрась мои дни.
Остальное не в счёт...
Ветер пронзает и редкие капли несёт…
Аватар Автора оригинала