Розчарування
І знову наче вперше.
Даремні сподівання,
Мене стає все менше.
Болить все гірше,
Куди себе подіти,
Вкладаю все у вірші,
Нарешті треба протрезвіти.
Впадаю знову
З крайності у крайність,
Вмираю поступово,
Для мене це нормальність.
Як далі жити?
Нічого вже не розумію,
Та треба пережити,
Зловить свою стихію.
Я відійду,
Це входить вже у звичку,
Всі почуття потрохи відкладу,
Нехай згасають там у попільничці.